Що таке дисграфія?

Дисграфія — частковий розлад процесу письма, що виражається у специфічних і стійких помилках, зумовлених несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма.

Специфічні помилки при дисграфії:

Помилки фонетичного характеру (заміни букв, що повторюються, за схожістю їхньої вимови).

Спотворення складової структури слова: пропуски голосних (вулиця-вулця), приголосних (сніг-сіг) і цілих складів (барабан-баран), перестановки складів (пустила-путисла).

Роздільне написання частин одного слова (при йшов, пі шов) і злитне написання двох слів (на-столі, вруці).

Помилки граматичного характеру — пропуск прийменників (були лісі, книга столі...), помилки в узгодженні відмінкових закінчень (немає білих подушках), родових (великий дівчинка).

Помилки графічного характеру — заміни букв за графічною схожістю (Ш-И, Т-П, Л-М, Е-В, И—І, Х-Ж, Н-Ю) і за розташуванням у просторі (Є-3, Б-Д, Т-Ш); написання літер у дзеркальному відображенні або з неправильно орієнтованими елементами: село-эело, дуб-буд, буб, дуд.

Неправильне вживання ненаголошених голосних, дзвінких і глухих у кінці слова та складу, пом’якшення приголосних.

На жаль, не в усіх майбутніх школярів був своєчасно сформований, фонематичний слух, що є однією з причин появи дисграфічних помилок. За даними фахівців, у 10% дітей спостерігаються порушення слухової диференціації звуків.

Якщо дитина в дошкільному віці не розрізняла дзвінких та глухих, шиплячих та свистячих приголосних, у неї потім на письмі можуть з’являтися заміни: діти-діди; брати-бради; бабуся-бапуся.

Робота над запобіганням помилкам під час читання та письма буде ефективною за умо­ви об’єднання зусиль логопеда, вчителя та батьків.

Грамотне, зв’язне усне мовлення — запорука успіш­ного навчання дитини в школі.